Згідно з результатами соціологічного дослідження, проведеного на замовлення ZN.UA Центром Разумкова, лише 8,5% українців зізналися, що грали в онлайн-казино чи робили ставки на спорт. Однак насправді число таких громадян значно більше, пояснив в інтерв’ю ZN.UA економіст-кібернетик, колишній гравець, а нині прикладний психолог-магістрант Сергій Романюк, з яким поговорив Володимир Кім.

Так, соціологи запитали респондентів: «Чи грали ви колись в онлайн-казино, робили спортивні ставки, брали участь у розіграшах лотереї?». У відповідь, 85% запевнили, що не мають до того всього жодного відношення, і лише вже названі вище 8,5% сказали «так».

За словами Романюка, у тому, що грали в онлайн казино чи робили ставки на спорт насправді зізналися досить багато опитаних, враховуючи, що люди здебільшого справді нечесні із соціологами та соромляться таких захоплень. Адже не секрет, що в публічному просторі онлайн-казино та ставки на спорт не вважаються чимось соціально прийнятним.

«Тож ця цифра означає, що 8,5% — це лише ті українці, які зізналися. А насправді ця цифра вдвічі-втричі більша. Що, власне, й підтверджують подальші відповіді, де, варто зазначити, люди розповідають уже не про себе, а про інших. Здавати таємниці інших завжди легше», – додав Романюк.

ZN.UA врахувало цей факт, коли складали список запитань. Зокрема, й тоді коли людей запитували: «Чи знаєте ви у своєму оточенні (родина, коло друзів, колектив на роботі) людей, які грають в онлайн-казино, роблять спортивні ставки, беруть участь у розіграшах лотереї?».

«Так влаштована людина. І, як ми бачимо, кількість тих, хто нічого не бачить і нічого не знає про азартні ігри у своєму оточенні, зменшилася й становить уже 70% опитаних», – зауважив Романюк.

Водночас збільшилося й досягло в сумі 24% число тих, хто знає гравців онлайн-казино і знайомий з тими, хто робив ставки на спорт. У випадку з першими, то таких респондентів 10%, а з другими – 14%.

«А тут варто ще копнути психологію гравця — він ні з ким не обговорює свого захоплення, крім таких самих гравців. І на якому етапі початкової стадії гри проблему помітить родич — теж питання. Тому на ці 24% можна сміливо накидати ще 5–10% тих, хто ще не зрозумів, із якою проблемою живе його близька людина чи друг», – додає Романюк.

Крім того, у респондентів запитали: «Чи знаєте ви людей або родини, які стикнулися з проблемою ігрової залежності (лудоманії)?».

Поряд із тими самими 70% людей, які не стикались у своєму колі з цією проблемою, є 27% тих, хто особисто знає залежних людей або родини, де живуть лудомани.

При цьому Романюк зауважив, що відповідаючи на це питання, люди не могли діагностувати, де в їхніх знайомих або близьких залежність, а де — розвага. Тобто за словами експерта, це означає, що в людей, яких мали на увазі респонденти, кажучи, що ті мають залежність, точно є проблеми з грошима.

«Бо якщо людина, приміром, просто любить пограти в покер, але не наживає боргів, її родичі, відповідаючи на таке запитання, не віднесли б її до залежних. А якщо проблеми з грошима є, то родичі сказали б: «Так, залежний гравець». Усе це означає, що принаймні 27% українців, на думку родичів і друзів, мають проблеми з азартними іграми та фінансовими втратами. І це вже чітко зафіксована чверть населення країни. Плюс потайливість. Ціла третина! Це вже щось на кшталт епідемії», – додає Романюк.

Він звернув увагу, що менш важливо, чи є в гравця азартно-ігровий розлад, чи він одержимий ідеєю помсти або заробітку. За його словами, має значення те, що у всіх цих станах гравець зазнає колосальних стресових навантажень, втрачає гроші, розоряє своїх близьких, замикається в собі й стає ізгоєм. До речі, серед проблемних гравців — найбільший відсоток суїцидів, як порівняти з іншими залежностями.

Епідемія — це дуже серйозний прогноз і попередження. Якими можуть бути наслідки для суспільства й держави?

«За статистикою, один азартний гравець приносить фінансові проблеми 5–12 людям, не пов’язаним із азартними іграми. Перш ніж почне брати кредити або понесе здавати майно до ломбарду, він витягує фінанси з близького оточення. Значний відсоток розлучень і руйнування цілих родин припадає на період, коли потяг до гри стає важкоконтрольованим. Розбитий ігровими травмами гравець утрачає сенс життя, уникає соціуму, тепер він — загнаний звір», – пояснює Романюк.

За останніми даними, у США в людей, які мають проблеми з азартними іграми, виявляють цілий букет різних психічних розладів. Через постійний дистрес страждають і всі біологічні системи організму. Хронічний стрес убиває імунітет зі всіма відповідними наслідками. Відбувається психопатизація особистості: гравець починає більше брехати, стає егоїстичним, у нього змінюється система цінностей, також часто можемо бачити й підвищену агресивність.

«По суті він перетворюється на «ігрового Голума» (дивіться «Володаря перснів» Толкіна. — В.К.), одержимого грошима задля влади. Більшість гравців насправді хоче не грошей, а влади, яку вони можуть отримати за допомогою грошей. Однак для будь-якого суспільства, що хоче розвиватися, важливо, щоб люди могли себе реалізовувати, створюючи соціально корисні послуги або товари. Тоді як гравець починає вести паразитичний спосіб життя», – додав Романюк.

Опитування провели з 20 по 28 червня 2024 року. Загалом опитали 2027 респондентів у віці від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.