Регулювання ринку ГМО в останні роки набуло гострої необхідності, оскільки чинний Закон України від 2007 року «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» є недосконалим. Зокрема, він не містить механізмів контролю у сфері поводження з ГМО, має велику кількість неузгодженостей та неточностей, а значна частина норм — розмиті.
Про це повідомляє пресслужба Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Відзначається, що за 15 років існування такого документа в Україні не було зареєстровано жодної ГМ-продукції. Тобто де-юре ГМО в Україні відсутнє: не виробляється, не вирощується і не використовується. А де-факто в останні роки в країні сформувався тіньовий ринок ГМ-продукції, яка перебуває в обігу поза будь-яким контролем. Це порушує інтереси й права споживачів, які не знають, що саме вони споживають. Також це загрожує репутації і статусу нашої держави як великого експортера сільськогосподарської продукції рослинного походження.
«Ні в кого немає сумніву, що треба встановити чіткі, прозорі, зрозумілі правила гри на цьому ринку. Хотів би зауважити, що новий законопроєкт, який був презентований народним депутатам минулого тижня, є урядовим, і тому опрацьовувався усіма причетними центральними органами влади — не лише Мінагрополітики, а й МОЗ, Міндовкілля, Держпродспоживслужбою, Держекоінспекцією. Ми спеціально зібрали стейкхолдерів із різних сфер — приватних, державних, наукових, законодавчих, аби ще раз ґрунтовно обговорити всі деталі», — зазначив перший заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький.
За його словами, у світі є різні моделі регулювання ринку ГМО, але оскільки Україна має мету стати членом Європейського Союзу, то новий законопроєкт №5839 «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки» був написаний на базі європейської моделі.
«У країнах Європи ситуація з ГМО різна, вони мають право приймати індивідуальні рішення. Наприклад, є країни, в яких заборонено вирощування ГМО, але дозволено їх використання. В інших може бути дозволено і перше, і друге, але певних видів. Наша ціль насамперед полягає в тому, щоб чітко прописати процедуру, а потім вже приймати політичне рішення — які обмеження чи запобіжники, обов’язки чи заборони встановлювати. Процедура має бути чітко прописана, всі мають розуміти, які діють правила з погляду випробування, оцінки впливу та загроз, прозорості, простежуваності», — відзначив Тарас Висоцький.
Він додав, що навіть, якщо в Україні буде ухвалено рішення неготовності впровадження ринку ГМО і відтермінування цього процесу, процедуру все одно треба погодити.
«Це буде нашою, так би мовити, євроінтеграцією, і це означатиме, що в нас правила адаптовані, процедура відповідає європейській і дозволяє оцінити всі ризики», — резюмував Тарас Висоцький.