80% українців — за домінування української в усіх сферах
Більшість уже обирають її для формального спілкування
За останні 4 роки кількість тих, хто спілкується українською вдома чи на роботі, зросла на 10%. Число тих, хто користується українською в інтернеті — вдвічі.
Згідно з опитуванням, на сьогодні 58% українців спілкуються у повсякденні виключно або переважно українською мовою. За останні чотири роки цей показник зріс на 9%. Кількість тих, хто користується українською в інтернеті, зросла вдвічі. При цьому 80% опитаних вважають, що українська має бути основною в усіх сферах і лише 9% вважають російську мову важливою для України.
Про це свідчать дані опитування Київського міжнародного інституту соціології, виконаного на замовлення доктора політичних наук Володимира Кулика.
Станом на кінець 2022 року, кількість людей, які спілкуються у повсякденному житті тільки українською мовою, становить 41%, переважно українською – 17%, двома мовами – 24%, переважно російською – 9% і тільки російською – 7%. За даними опитування, на сході та півдні країни українською говорять 29% опитаних, а російською – 27%.
За останнім аналогічним дослідженням, у 2017-му році тільки українською спілкувалися 34% опитаних, а переважно нею – 15%. Двома мовами розмовляли 25%, 14% – переважно російською, а 12% – тільки російською. Тож за останні п’ять років кількість російськомовних українців зменшилася на 10%, а українськомовних – збільшилася на 9%.
При цьому 87% респондентів на початку опитування вибрали українську як мову проведення інтерв’ю, серед мешканців сходу та півдня їй надали перевагу аж 74%. При цьому справді розмовляли українською під час інтерв’ю 74% респондентів, тільки 13% російською і стільки ж сумішшю обох мов.
На сході та півдні більш-менш послідовною українською з інтерв’юером спілкувалися 52% опитаних. При цьому лише половина тих, хто визнав, що в повсякденному житті спілкується лише чи переважно російською, спілкувалися нею з інтерв’юером, натомість 28% говорили українською, а ще 21% – мішаною.
Дослідник відзначає, що на початку 1990-х співвідношення мовних груп було приблизно 55%/45% на користь російської, а на сході та півдні вона переважала на рівні 90%. Потім це співвідношення потроху змінювалося в бік української мови, у вересні 2014 року воно було 50 на 50.
Кулик пояснює, що ці цифри не свідчать, що відтепер 87% українців спілкуватимуться одразу українською, однак «у більш-менш формальному спілкуванні (навіть телефоном із дому, роботи чи де там їх застав дзвінок інтерв’юера) переважна більшість уже розуміє потребу говорити українською мовою. І саме це є найбільшою і найважливішою зміною в мовній ситуації, яку, припускаю, зумовила насамперед російська кривава аґресія».
За даними опитування, 50% опитаних говорять тільки українською і вдома, і на роботі чи навчанні. Переважно українською вдома розмовляють ще 15%, а на роботі – ще 18%. Двома мовами вдома і на роботі спілкуються 19%. Російською вдома повністю чи переважно говорять сумарно 15%, на роботі або навчанні – 13%.
Порівняно з 2017 роком кількість тих, хто спілкується тільки або переважно українською вдома, зросла на 11%, тих, хто на роботі – на 15%.
Ще кардинальніше змінилися показники мови користування інтернетом. В інтернеті тільки українською мовою користуються 26% респондентів, і ще 26% – переважно українською (для порівняння, у 2017-му таких було 11 та 12%). Двома мовами у мережі пишуть 38%, російською переважно 4%, а лише нею – 3%. «Це напевно не відповідає фактичному становищу, але свідчить про намір уживати більше української», – коментує дані дослідник.
Він відзначає, що заможні респонденти вживають в інтернеті більше англійської мови, проте водночас використовують українську не значно менше, аніж бідніші. Молоді опитані використовували українську в інтернеті дещо більше, ніж старші. «Тобто все рухається в правильному напрямку, важливо продовжувати», – резюмує Кулик.
Ще одна кардинальна зміна – це різке збільшення частки людей, які вважають російську мову неважливою в Україні: на сьогодні таких 58%, тоді як у 2014-му було 9%. При цьому так уважають 46% мешканців півдня та сходу країни й 35% людей, які самі спілкуються переважно російською.
Серед тих, хто таки вважає російську вважливою, найбільше пояснюють це тим, що це мова, яку розуміють майже всі в Україні, і що це мова більшості людей на сході та півдні – по 14% (у 2014-му ці показники сягали 59% і 31% відповідно).
Крім того, значно втратив популярності аргумент, що російські – це мова спілкування між країнами СНД (з 34% до 7%), мова, якою говорили в Україні віддавна, мова бізнесу, науки, видатних творів культури та доступу до світової науки та мистецтва (з 9-16% до 3-5%).
Українську мову вважає неважливою тільки 1% респондентів. Головною причиною важливості називають її роль як державної мови (76%). Значно менше вказують, що українська – це «основа незалежності України» (32%) та «мова, яка об’єднує українське суспільство» (23%).
Кулик відзначає, що ці показники не дуже змінилися від 2014 року: українську мову більшість українців вважали важливою вже тоді, але водночас уважали важливою й російську.
80% опитаних вважають, що українська має бути «основною в усіх сферах спілкування» (у 2017-му таких було 60%), натомість лише 15% – що Україна має бути двомовною країною (33% у 2017-му).
При цьому перевагу української в усіх ділянках підтримують більшість мешканців сходу та півдня (66%) та більшість російськомовців (57%). «Тобто люди, які самі (поки що) говорять переважно російською, теж уважають, що має панувати українська – хоч і не конче бажають, щоб це сталося швидко й позначилося на них особисто», – підсумовує Кулик.
Крім усього, дослідження показало, що в Україні дещо зросла кількість тих, хто пов’язує себе з українською національністю (95% проти 88% у 2017-му), а також тих, хто визначає свою національність за країною, в якій живе (36% проти 24%), і за своїм ставленням до цієї національності (7% проти 3%). Натомість суттєво зменшилось число людей, хто пов’язує свою національність з походження своїх батьків (48% проти 68%).
«Це означає, що національність більше не є етнічною категорією, й розподіл за нею не відбиває “етнічного складу населення”… Національність варто вважати етнонаціональною ідентичністю, тобто поєднанням етнічної та національної (громадянської), до того ж із перевагою цією останньої», – пояснює Кулик.
Опитування було проведено 4-27 грудня 2022 року методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера опитано 2005 респондентів, які в цей час мешкали на території України (в межах, підконтрольних українській владі до 24 лютого 2022 року). Максимальна похибка результатів опитування становить 2,4%.
За матеріалами Detektor.media