Закон «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції» (№3339-IX) запроваджує комплексне врегулювання правових та організаційних засад генетично-інженерної діяльності шляхом здійснення держнагляду за використанням генетично модифікованих організмів та обігом ГМ-продукції.
Про це говориться у повідомленні асоціації «Український клуб аграрного бізнесу».
Відповідно до закону в Україні з’являться дієві інструменти контролю в сфері ГМО:
- розмежовуються повноваження органів державної влади у сфері поводження з ГМО;
- удосконалюється система оцінювання ризиків ГМО та запроваджуються європейські механізми державної реєстрації ГМО;
- уточнюються вимоги до маркування ГМ-продукції та запроваджуються правила щодо її простежуваності;
- посилюється державний контроль у сфері поводження з ГМО.
«Виробники, які планують займатися виробництвом/вирощуванням ГМО, до початку вирощування генетично модифікованих рослин повинні повідомити про намір здійснювати таку діяльність Мінагрополітики, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за розміщенням на ринку ГМО та ГМ-продукції», — зазначають у УКАБ.
Запроваджується європейська процедура оцінювання ризиків ГМО, з’явиться відкритий перелік суб’єктів, залучених до сфери ГМО, та реєстр полів. Передбачені значні штрафи за обіг нелегального ГМО.
Закон набирає чинності через 3 роки — з 16 вересня 2026 року. За цей час має сформуватися система підзаконних нормативних актів, яка забезпечить комплексне виконання норм закону.
«З моменту набуття Україною статусу держави – члена ЄС одразу скасують усі реєстрації сортів ГМО, які відсутні у європейських реєстрах. Відомості, що містяться у Державному реєстрі ГМО, втрачають статус офіційної інформації. Заявки, які подані на державну реєстрацію, щодо яких не прийнято рішення про внесення до Державного реєстру ГМО, повертаються заявнику без розгляду», — уточнюють фахівці.
Установлено, що з дня набрання чинності цим законом забороняються:
- дослідження та випробування генетично модифікованої кукурудзи у відкритій системі, її державна реєстрація, розміщення на ринку та ввезення, крім науково-дослідних цілей за наявності відповідного дозволу;
- вирощування протягом 5 років генетично модифікованих цукрових буряків і ріпаку, крім вирощування для проведення досліджень і випробувань у відкритій системі за наявності відповідного дозволу.
«Функціонування такої системи має викорінити нелегальний обіг ГМО й зробити цю сферу прозорою і зрозумілою не тільки виробнику, а й кінцевому споживачу», — пояснюють експерти.