Нещодавно НКРЕКП, затвердила Звіт з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей, що був розроблений НЕК “Укренерго”. Документ охоплює сценарну оцінку прогнозних балансів потужності в об’єднаній енергосистемі (ОЕС) України на короткострокову, середньострокову та довгострокову перспективу з урахуванням, зокрема, структурних, економічних, ринкових, екологічних умов, заходів з управління попитом та енергоефективності.

Хоча сам звіт має бути опублікований лише після скасування воєнного стану в Україні, деякі його параметри вже відомі. За твердженням системного оператора, розвиток енергосистеми має бути спрямований на розбудову вуглецевонейтральних потужностей та для забезпечення найдешевших та екологічних енергетичних міксів. Загалом, за розрахунками “Укренерго”, для подальшого розвитку вітчизняної енергосистеми протягом наступних 10 років необхідно побудувати понад 10 ГВт нових потужностей. Окрім майже 8 ГВт вітрової та сонячної генерації, система потребуватиме високоманеврових потужностей для балансування – до 1,5 ГВт газових пікерів, до 1,5 ГВт теплових електростанцій на біопаливі, близько 1 ГВт систем накопичення енергії.

Зі збільшенням в енергетичному міксі частки енергії з відновлювальних джерел зростає потреба в балансуючих потужностях для компенсації добових та сезонних перепадів. Тому саме в балансуючі потужності необхідно залучати приватні інвестиції, вважає радник голови правління НЕК “Укренерго” Максим Зорін. Таку оцінку він дав під час заходу “Установки зберігання енергії в енергосистемі України. Стан та перспективи розвитку”.

За словами Максима Зоріна, зараз відомо про будівництво установки зберігання енергії (УЗЕ) потужністю 200 МВт, яким займається “Укргідроенерго”, а також про ініціативи від приватних компаній на 400 МВт зберігаючих потужностей.

“Існує потреба у розподіленому розміщенні установок зі зберігання енергії по всій території України. Таке розташування було б оптимальним з точки зору витрат на розвиток електричних мереж для приєднання, а також враховувало б потреби регіонального характеру щодо надійної експлуатації окремих регіонів с точки зору режимів роботи електричних мереж”.

Хто першій?

До кінця 2024 року в Україні мають запрацювати декілька установок зі зберігання енергії. Наприклад, група компаній KNESS, яка розробляє технології та втілює проєкти відновлювальної та традиційної електроенергетики, має в поточному девелопменті 7 проєктів УЗЕ загальною потужністю біля 200 МВт. Всі вони розраховані на ринок допоміжних послуг з наступним переходом на балансуючий ринок.

“Наразі ми інвестуємо власні гроші в пілотний проект будівництва УЗЕ сертифікованою потужністю 12 МВт. Він буде побудований на основі наших контейнерів і ми плануємо ввести його в експлуатацію до кінця цього року. А наш перший тестовий мегават, буде виведений на ринок допоміжих послуг, ми сподіваємося, вже цією весною”.

Одна із компаній Групи KNESS – “Будпауер” – у 2023 році отримала першу ліцензію на провадження господарської діяльності зі зберігання енергії на установку потужністю 1 МВт. Установка повністю розроблена, спроєктована та виготовлена в Україні.

Проектування власної УЗЕ спільно з Iknet розпочав і концерн “Галнафтогаз” (мережа АЗК OKKO).

“Ми проектуємо УЗЕ потужністю 20 МВт. До кінця року плануємо ввести в експлуатацію першу таку установку, якщо, звісно, корективи не винесуть військові дії та проблеми с постачанням”, – розповів Олекса Коненко керівник відділу відновлюваної енергетики Концерну “Галнафтогаз”.

Він пояснив, що ринок палива, на якому працює OKKO, природним чином поступово трансформується в електроенергетичний ринок. Тому його компанія прийняла стратегічне рішення інвестувати в енергетичний ринок.

“Ми не знали, скільки технічних проблем, нюансів і питань неготовності українського кодексу систем передачі та деяких нормативних документів на нас очікує”, – поділився Олекса Коненко.

Крім систем зберігання енергії “на продаж”, будуються й системи зберігання “для себе”. Наприклад, МХП завершує інсталяцію системи потужністю 20 Мвт.

“Ми хочемо стати енергетично незалежною та карбоновонейтральною компанією, а також мінімізувати свої комунікації з державними інституціями”.

Він розповів, що великий бізнес має потребу у здешевлені енергоресурсів, які він споживає для виробництва, а також у зменшенні свого карбонового сліду. Аби досягти цієї мети, компанія реалізує декілька проектів з ВДЕ, а також встановлює систему зберігання енергії.

Далекі перспективи та близькі обмеження

Учасники ринку вважають, що тема розвитку УЗЕ дуже актуальна, оскільки ринку не вистачає гнучкості. Зі збільшенням в балансі частки сонця та вітру дефіцит на ринку додаткових послуг зростає. Послуга зберігання енергії здатна знаною мірою задовольнити потреби ринку, та має переваги перед звичайною генерацією. По-перше, отримати необхідні мегавати можна за секунди, а по-друге – УЗЕ здатні надавати послуги безперервно, вони не залежать від генерації й від режимів виробництва електроенергії.

“УЗЕ потребує відносно низьких капітальних затрат, порівняно з генерацією, та дозволяє гнучке розгортання та децентралізацію. А крім того, УЗЕ може надавати резерви синтетичної генерації. Це важливо, оскільки збільшення ВДЕ зменшує природню інерцію системи, тож це буде вагомий виклик у майбутньому”, – зауважив Євген Дідченко.

Він вважає, що з розвитком довгострокового зберігання електроенергії, УЗ зможуть виконувати роль маневрової генерації. Проте технології довгострокового зберігання наразі ще в стадії розробки. Тож потреба в таких УЗЕ з’явиться, коли частка ВДЕ буде перевищувати 50% від загального балансу.

Але цим далеким перспективам заважають обмеження, які існують зараз. На перший погляд, ринок накопичувачів, дійсно, може здаватися привабливим: що може бути простішим, ніж встановити такий storage один раз, та отримувати прибутки. Термін окупності інвестицій, за оцінками “Укренерго”, складає лише три роки, персоналу на обслуговування практично не потрібно, конкуренції на ринку майже немає. Але чому її немає?

“Найкраща метафора для цього ринку —  це такий пластиковий хлопчик, якого ми бачили на дорогах біля пішохідних переходів, що вже кілька років намагається перейти дорогу, але за цей час не зробив жодного кроку вперед”.

Зараз перейти дорогу пластиковому хлопчику, на думку Вадима Уткіна, заважає Постанова НКРЕКП №1958. Вона зафіксувала ціни на допоміжні послуги до закінчення воєнного стану.

“Воєнний стан, наприклад, в Південній Кореї вже 30 років. Тож ми ще 30 років матимемо ціну 1339 грн? Мені здається, так на цей ринок ніхто не прийде”, – вважає представник ДТЕК.

З нім згоден і Євген Дідченко.

“Регулятору треба було би дотримуватись діючої методики під час встановлення граничних цін на додаткові послуги, оскільки граничні ціни вже другий рік завислі на рівні 2022 року. Ціна сьогодні майже вдвічі менше, ніж мала би бути”, – зауважив він.

Перешкоду для розвитку ринку УЗЕ створюють також складнощі з приєднанням до електромереж, оскільки застосовуються підходи, звичні для традиційної генерації.

Не менш важливими є й проблеми із залученням капіталу для фінансування проектів. Тому компанії, які інвестують в УЗЕ наголошують а необхідності зміни правил гри. Наприклад на запровадженні системи довгострокових аукціонів на закупку допоміжних послуг. А також на важливості розробки механізмів державних гарантій по кредитах на УЗЕ, компенсації частини відсотків або вартості страхування від воєнних ризиків.