2014 року в Україні налічувалося близько 300 господарств. Це число приблизне, адже деякі були дуже маленькими та не зареєстрованими, деякі — сезонними. 2021 року їхня кількість зменшилася до приблизно 250. Внаслідок повномасштабного вторгнення десятки господарств, що опинилися в зоні бойових дій, припинили діяльність.
Відновлення грибної індустрії. Ринок не потребує імпорту
Більшість грибних господарств, які працювали до повномасштабного вторгнення, відновили виробництво та продовжують функціонувати. Обсягів виробленої продукції достатньо для закриття потреб внутрішнього ринку, тож наразі в імпорті грибів немає потреби.
Аналітик ринку вирощування грибів в Україні Максим Єнченко розповів AgroPortal.ua про перспективи та виклики грибної галузі у сьогоднішніх реаліях. Він займається винятково культивованими грибами, здебільшого печерицями. До культивованих грибів належить значна частина гливи і цілий діапазон екзотичних грибів, які становлять 5% в Україні та Європі від загальної кількості. 95% грибів, що споживаються на ринку, — печериці.
Виробництво відновилося, але деякі гравці пішли з ринку
За словами Максима Єнченка, в Україні з 2015 року спостерігалася тенденція до зменшення кількості господарств, які займаються виробництвом печериць, але водночас прийшов світовий тренд до укрупнення підприємств, оскільки так ефективніше працювати.
Максим Єнченко, аналітик ринку вирощування грибів
Він додає, що з початку повномасштабного вторгнення були великі проблеми з логістикою, працівниками, електрикою, компостами. Це спричинило нестабільну роботу підприємств. Наразі на неокупованій частині України більшість господарств, які працювали до повномасштабного вторгнення, продовжують функціонувати. Аналітик зазначає, що складно назвати точну цифру, але це приблизно 150-170.
«Зруйнованих ферм, на щастя, на неокупованій території немає, є лише ті, що частково постраждали. Більшість із них нестабільно працювали, але відновилися. З великих ферм, що припиняли роботу, можна виокремити «Українські печериці» (Київська область), яка успішно працює після місяця окупації, ТОВ «Дінбо» теж наразі функціонує», — наводить приклади Максим Єнченко.
Ближче до зони бойових дій відновилися не всі підприємства. Так, наприклад, закрилося велике виробництво в Херсонській області, адже немає ні людей, ні впевненості.
Власник найбільшої ферми припинив виробництво
Аналітик зазначає, що загалом у грибівництві ситуація наразі непогана. Він пояснює, що вирощування печериць складається із двох частин: виробництво компосту (субстрату) та самих печериць із цього компосту — це окремі бізнеси в Україні. До війни працювало 4 компостних заводи, що належали трьом компаніям. «Верес» — власник найбільшої ферми в Україні — торік припинив виробництво. Зараз працюють лише три компостних заводи, два з яких належать одній компанії, котра займає близько 90% ринку.
За обсягами виробництва це близько 60-70% того, що було до повномасштабного вторгнення.
Українські виробники можуть конкурувати з поляками
Потреби ринку повністю закриті, вони залежать від ціни: «Зараз ціна доволі висока, і за цією вартістю виробники постачають достатню кількість грибів, тобто ринок закритий внутрішнім виробництвом. Був період влітку і на початку осені 2023 року, коли через низьку врожайність піднялась ціна. Це відкрило можливість для імпорту. Якусь кількість — можливо, 500 т — завезли з Польщі. Ціна після цього знизилася, і ці постачання припинилися», — повідомляє експерт.
«У нас під боком найбільший виробник грибів у Євросоюзі — Польща, яка виробляє майже чверть від загального обсягу. Там найнижчі ціни на продукт. Якщо у нас і буде імпорт, то це тільки Польща, але, ймовірно, наразі імпорт грибів не відбувається», — зазначає Максим Єнченко.
За його словами, українські виробники можуть конкурувати на своєму ринку досить ефективно з тими ж поляками, у яких вищі затрати на енергоресурси і на оплату праці. Водночас у грибовиробників України теж є чимало проблем, зокрема з працівниками, яких не вистачає, особливо чоловіків. Тому на фермах операції, котрі типово виконуються чоловіками (адже потребують більшої фізичної сили), намагаються оптимізувати, щоб вони могли здійснюватися або жінками, або механізовано.