За її словами, тіньовий ринок крафтового спиртового дистиляту в Україні оцінюється в 1,5 млн півлітрових пляшок на рік. Якщо допустити, що роздрібна ціна такої пляшки найчастіше складає 270-350 грн, то об’єм ринку оцінюється в діапазоні 0,4-0,5 млрд грн. Відповідно, повз держбюджет щорічно проходить 75 млн грн ПДВ, 39,99 млн грн акцизу та 16,2 млн грн податку на прибуток.

Ринкове ціноутворення крафтових напоїв в Україні зараз в більшості випадків відсутнє. Крафтярі виробляють невеликі партії для реалізації серед знайомих, і ціну розраховують згідно зі своїми втратами та мінімальним прибутком, розповів власник дистилярні Faine Zillia Олег Уманський. Лише коли алкогольний дистилят остаточно легалізують, ціноутворення почнуть диктувати споживачі.

Для прикладу він оцінює вартість 0,5 л свого джину міцністю 47% до 400 грн. Якщо вдасться легалізувати виробництво, напій буде коштувати від 400 до 450 грн. Ціна співставна з імпортними аналогами, які коштують 300-500 грн за пляшку.

Інший виробник крафтового алкоголю, “Біла Гуральня”, виробляє близько десятка напоїв, зазначає його власник Сергій Бабій. Пляшка самогону 0,7 л в них в роздріб коштує 340-360 грн. Орієнтиром за ціною для компанії виступає горілка “Finlandia”, яка продається в магазинах в середньому за 380 грн за 0,7 л.

Причиною вищих цін в порівнянні з продукцією горілчаних заводів є те, що крафтовик не може конкурувати за ціною навіть з маленьким горілчаним заводом, оскільки обмежений в продажах цифрою в 10 тис. дал/рік, зазначає він. Якщо завод купляє сировину вагонами, а пляшки та етикетки — сотнями тисяч, то крафтовик змушений купляти все дрібногуртовими партіями, і тому має набагато вищу собівартість продукції.

“Середній спиртзавод випускає стільки алкоголю за годину, як крафтовик за рік. Умовно, рік роботи ста крафтовиків еквівалентний чотирьом дням роботи одного горілчаного заводу”, – підкреслює Сергій Бабій.