Просо — культура без відходів, яку досить широко використовують як страхову рослину для пересіву загиблих озимих та ранніх ярих і для пожнивних посівів на зелений корм.
Про це в коментарі AgroPortal.ua розповів заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» з наукової роботи, член-кореспондент НААН Олександр Нечипоренко.
Зокрема, значна кількість крохмалю дозволяє використовувати просо для виробництва спирту. Отримане з проса пшоно не містить клейковини — глютену, а тому його вживають люди, які мають глютенову непереносимість.
«Водночас фахівці з генетики рослин активно працюють над перетворенням проса на енергетичну рослину. Солома та полова проса за своїми якостями наближаються до лугового сіна — 0,41 кормових одиниць. Просяне ж сіно краще від сіна з вівса, сорго, кукурудзи чи тимофіївки, а за якістю зеленої маси просо переважає кукурудзу та сорго», — додає науковець.
Отже, на думку науковців Інституту аграрної економіки, просо може бути цікавим для аграріїв з цілої низки причин, а саме:
1. Висока стійкість до посух: культура добре пристосована до вирощування в умовах недостатнього зволоження, що є актуальним в умовах глобального потепління.
2. Невибагливість до ґрунтів: просо може рости на бідних ґрунтах, де інші зернові культури не дають бажаного врожаю.
3. Короткий вегетаційний період: просо має швидкий цикл дозрівання, що дозволяє отримувати врожай за короткий період та використовувати культуру як страхову за несприятливих агрокліматичних умовах.
4. Стійка врожайність: культура дає стабільні врожаї навіть за несприятливих умов.
5. Економічна вигода: має постійний попит, водночас витрати на вирощування проса порівняно низькі, що робить її економічно вигідною культурою.
Зазначені характеристики дозволяють вважати просо потенційно привабливим для вітчизняних аграріїв, особливо в регіонах з частими кліматичними негараздами та обмеженими природними ресурсами.