Упродовж 1-6 вересня 2024 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про бажання переїхати жити в США / ЄС. Методом телефонних інтерв’ю (computer–assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1022 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.
За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.
Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
У жовтні 2020 КМІС проводив всеукраїнське телефонне опитування, де серед іншого ставилося запитання «А якби Вам зараз без умов надали громадянство США або ЄС, Ви б поїхали для постійного проживання в ці країни?». На той момент 28% серед усіх дорослих українців готові були виїхати жити закордон. У вересні 2022 року, тобто через пів року після повномасштабного вторгнення, КМІС повторив запитання, і частка тих, хто хотів переїхати закордон, скоротилася до 7% (зниження відбулося, зрозуміло, і через те, що частина людей, що бажали переїхали, здійснили своє бажання на тлі вторгнення, але також значною мірою – і через зростання патріотизму та оптимізму щодо майбутнього України). У вересні 2024 року (після двох з половиною років повномасштабного вторгнення) КМІС знову поставив це запитання.
Як можна бачити на графіку 1, готовність переїхати за кордоном порівняно із вереснем 2022 року зросла до 19%, проте лишається помітно нижчою, ніж було у 2020 році. Разом з цим абсолютна більшість українців – 79% – продовжують стверджувати, що навіть у разі отримання громадянства США / країни ЄС вони би все одно залишилися в Україні.
Графік 1. Чи переїхали б жити до США / ЄС, якби без умов отримали громадянство
Графік 2. Чи переїхали б жити до США / ЄС, якби без умов отримали громадянство, у регіональному вимірі
Важливо звернути увагу на настрої серед молоді України. Так, серед 18-29 річних українців у 2020 році майже половина (46%) хотіли би переїхати закордон. До вересні 2022 року показник знизився до 13%, далі до вересні 2024 року він зріс до 26%. Хоча зростання відчутне, але все одно 74% українців у віці до 30 років хочуть лишатися в Україні. Подібний тренд характерний і для 30-44 річних (серед яких наразі 75% не хочуть переїжджати з України).
Графік 3. Чи переїхали б жити до США / ЄС, якби без умов отримали громадянство, серед окремих вікових категорій
Ми спеціально наводимо результати і для чоловіків, і для жінок (зокрема, і в динаміці), щоб показати, бажання переїзду для чоловіків не можна зводити винятково до мобілізації. Наприклад, у 2020 році також помітно більше чоловіків хотіли би переїхати закордон, ніж жінок. Водночас у будь-якому випадку переважна більшість українських чоловіків мобілізаційного віку навіть за наявності легальних можливостей не хотіли би покидати Україну.
Графік 4. Чи переїхали б жити до США / ЄС, якби без умов отримали громадянство, серед чоловіків і жінок у віці 25-55 років
Відтік населення, особливо молодих українців, є хронічною українською проблемою за всі роки Незалежності, яка особливо загострилася після повномасштабного вторгнення. Демографічна ситуація в Україні є безумовно складною, про що говорять і провідні українські фахівці (наприклад, Е. Лібанова), і закордонні інституції (наприклад, резонансні дані ЦРУ, що Україна є одним із лідерів за смертністю і антилідерів за народжуваністю).
Водночас складні умови воєнного часу та тривала повномасштабна війна, зростання тривожності та втоми, створюють сприятливий простір для поширення маніпуляцій про настрої українців. Нерідко можна бачити наративи (як від ворожих пропагандистських джерел, так і від окремих українських суб’єктів) про те, що «українці хочуть покинути Україну і облаштовуватися на Заході» чи «Україна – концтабір, яка обмежує права населення, зокрема, чоловіків» (і відповідне трактування, що «насправді» українці не хочуть залишатися і боронити свою землю).
Результати опитування показують, що насправді більшість українців (зокрема, українських чоловіків мобілізаційного віку та жінок молодшого / середнього віку) хочуть попри всі наявні складнощі та ризики лишатися в Україні. Поширений у медіа образ молодого чоловіка, який перепливає Тису, чи молодої жінки, яка їде жити краще життя в Європу, не є репрезентативним для чоловіків і жінок України. Безумовно, проблеми існують, але українці зберігають віру в Україну, зберігають віру в краще майбутнє та демонструють готовність лишатися і працювати на досягнення омріяного майбутнього.